КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 719451 томов
Объем библиотеки - 1439 Гб.
Всего авторов - 276190
Пользователей - 125343

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

medicus про Евтушенко: Отряд (Боевая фантастика)

cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"

Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
iv4f3dorov про Лопатин: Приказ простой… (Альтернативная история)

Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.

Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
medicus про Демина: Не выпускайте чудовищ из шкафа (Детективная фантастика)

Очень. Рублёные. Фразы. По несколько слов. Каждая. Слог от этого выглядит специфическим. Тяжко это читать. Трудно продираться. Устал. На 12% бросил.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про Деревянко: Что не так со структурой атомов? (Физика)

Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)

Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.

Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.

Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое

  подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
Влад и мир про Сомов: Пустой (СИ) (Боевая фантастика)

От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Убивство на полі для гольфу [Агата Крісті] (pdf) читать постранично

Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

A Novel

Роман

ХАРКІВ
2020

УДК 821.111
К82
Жодну з частин цього видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва
Перекладено за виданням:
Christie A. The Murder on the Links : A Novel / Agatha Christie. —
London : HarperCollins, 2015. — 288 p.
www.agathachristie.com
Переклад з англійської Антоніни Ящук

Дизайнер обкладинки Євген Вдовиченко

AGATHA CHRISTIE, POI­
ROT and the Agatha Christie Signature are registered
trade marks of Agatha Christie Limited in the UK and
elsewhere. All rights reserved.
The Murder on the Links
© 1923 Agatha Christie Li­
mi­ted. All rights reserved
Translation entitled «Убивство на полі для гольфу»
© 2020 Agatha Christie Li­
mited. All rights reserved

ISBN 978-617-12-7796-0 (PDF)

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2020
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2020

МОЄМУ ЧОЛОВІКОВІ,
який дуже любить детективні історії,
із вдячністю за влучні поради й критику

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Попутниця

Є відомий анекдот: молодий письменник твердо вирішив
придумати ефектний і оригінальний початок оповідання,
щоб навіть дуже знуджений редактор зацікавився, і написав таке речення:
«“Чорт!” — вигукнула герцогиня».
Дивовижно, моя історія починається майже так само. От тільки панна, з чиїх уст зірвався той вигук, була
не герцогинею.
Того червневого ранку я, залагодивши деякі справи,
вертався з Парижа в Лондон, де жив на квартирі разом
із давнім другом Еркюлем Пуаро, бельгійцем і колишнім детективом поліції.
Комфортабельний Кале-експрес був незвично порожній — у купе зі мною їхала тільки одна пасажирка.
Із готелю на вокзал я виїздив поспіхом, тому саме гарячково переглядав речі, коли потяг рушив. Перед тим
я до пуття й не роздивився, хто сидить навпроти, але
з першим поштовхом потяга ця особа знагла заявила
про факт свого існування. Вона скочила з місця, смикнула, відчиняючи, вікно, вистромила голову надвір і коротко верескнула: «Чорт!»

8

Зізнаюся, я трохи старомодний. Вважаю, що жінка
має бути жіночною. Не терплю сучасних невротичок,
які з ранку до ночі танцюють під джаз, димлять як паротяги й кажуть слова, від яких бузковіють навіть базарні торговки!
Я похмуро глянув на симпатичне нахабне личко, короноване грайливим червоним капелюшком. Густі грона чорних кучерів прикривали вуха. Мені подумалося,
що панночці не більше ніж сімнадцять, але її лице вже
вкривав щедрий шар пудри, а губи були надзвичайно
пурпурові.
Дівчина витримала мій погляд без тіні збентеження
і театрально скривилася.
— Овва, та ми зачепили за живе шановного джентльмена! — промовила вона уявним глядачам. — Перепрошую, що не добирала слова! Геть не пасують юній
леді, так, але ж, Господи, я не могла по-іншому! Ви знаєте, я щойно загубила єдину сестру?
— Справді? — ввічливо відказав я. — Як прикро.
— Прикро! — вигукнула леді. — Йому дуже прикро,
за мене і за мою сестру — а це нечесно, бо сестри моєї
він навіть не бачив!
Я відкрив було рота, але вона випередила мене.
— Не хочу більше чути жодного слова! Ніхто мене не
любить! Піду я у садочок, наїмся черв’ячків! И-и-и. Моє
серце розбите!
І дівчина заховалася за коміксом велетенського формату. Та через хвилину чи дві я помітив, що вона ниш-

9

ком стежить за мною, визираючи понад сторінками, і не
зміг стримати усмішки. Тоді вона рвучко відкинула журнал, і в купе задзвенів її сміх.
— Я знала, знала, що ви не такий телепень, яким здаєтеся! — вигукнула дівчина.
Її сміх був такий заразливий, що я не міг не засміятися теж, і навіть слово «телепень» пропустив повз вуха.
Ця панна була втіленням усього, що мені не подобається в дівчатах, але не буду ж я виставляти себе на посміх
через власні упередження. Я відтанув. Зрештою, вона
таки симпатична…
— Ну от, тепер ми можемо заприятелювати, — заявило зухвале дівча. — Скажіть негайно, що ви засмутилися через мою сестру…
— Я в розпачі!
— От молодець!
— Зачекайте, дайте закінчити. Я хотів сказати, що
хоч я і в розпачі, але зможу-таки пережити відсутність вашої сестри, і то легко, — я галантно вклонився.
Але непередбачувана мамзель спохмурніла й похитала головою.
— Припиніть. Я люблю, коли люди прямо говорять,
що їм щось не до шмиги. А ваше обличчя! Воно так і казало: «Не нашого поля ягода!». І тут ви не помилилися — хоча, зауважте, у наші дні не так легко відрізнити
простолюдинку від герцогині. О ні, це не кожному під
силу. Ах, невже я знову вас вразила? Та ви, мабуть, із

10

глибокої провінції приїхали? Та ні, я не проти. Переживемо. Просто я ненавиджу чоловіків, які в такий спосіб
намагаються підкотити. Скаженію від цього.
Вона сердито труснула головою.
— Цікаво, яка ви, коли скаженієте? — запитав
я з усмішкою.
— Перетворююся на справжню дияволицю! Не думаю, що кажу, та й що роблю — теж не думаю! Одному хлопові раз мало щелепу не вибила. Серйозно. Ну,
він цього заслужив, якщо чесно.
— О, тоді, благаю, не скаженійте від моїх слів!
— Не буду. Ви мені подобаєтеся — одразу сподобалися, як я вас побачила. Але ви з таким осудом на