Пан інспектор [Іван Керницький] (fb2) читать постранично

Іван Керницький

Пан інспектор

Комедія з кооперативного життя в одній дії

Дійові особи:

Гриць Бульба — голова Надзвичайної ради, високий та поважний ґазда, літ 60.

Настя — його жінка, низька та кругленька ґаздиня, літ 55.

Справник, Касієр, Крамар — люди вже в літах.

Панок — літ 25.

Ревізор — літ 50.

Війт — літ 45.

Громадський поліцай — літ 40.

Сцена представляє сільську кімнату. Праворуч, на першім пляні двері, на другому в самім куті піч з кухнею і мисник з всякою посудою. Ліворуч, під стіною стіл, ослін та стільці. На стінах рушники, образи. Настя порається біля печі — витирає тарілки та кладе на полицю.

ЯВА 1

Гриць (входить, здіймає шапку). Ти знаєш, жінко, що?

Настя (не перериває роботи, обернена до печі). А що ж там таке, Гриню? (говорить розтягло та повільно).

Гриць (неохітно). Ет!.. (Вішає куртку на кілок, по хвилі). Ти знаєш, жінко, що до нас сьогодні приїздить пан ревізор?.. На ревізію…

Настя (все ще обернена до печі). Або ж тобі, Гриню, це першина, ота ревізія! Приїде, побушує по хаті, поперетрясає всі кутики, а потім замкне тебе на дві неділі за політику, та й по всьому…

Гриць (нетерпляче). Ет! Плетеш, гей з гарячки!.. То не буде така ревізія… Це приїде зі Львова, то значить, з нашого Ревізійного союзу такий пан директор, чи як його там, і буде просліджувати, чи в вашій кооперативі все стоїть в порядку, о!..

Настя. Ага-а-а… Ну, та й при тім будеш мати якийсь клопіт…

Гриць. Гм!.. Та звісно. Без клопоту не обійдеться… От, хоч би нині… Треба його переночувати…

Настя (обертаючись). В нас, Гриню?

Гриць. Гм!.. Та же в нас…

Настя. То він, певно, і їсти схоче?

Гриць. Гм!.. Або я знаю… Та певно!

Настя (сплеснула руками). Ой, Царице небесна! А що ж я йому зварю? Та ж то десь дуже великий пан?…

Гриць. Гм!.. Звісно, що не Іван…

Настя. Ой, доленько нещасна! А що ж я йому дам? Тут, як на злість, і корова запустилася, і хліб вийшов, хоч сира земле розступися! (Хапається за голову). І що ж я тепер, бідна, зроблю?…

Гриць (розводить руками). Гм!.. Або я знаю. Як то справді великий пан, то він коня з копитами не з’їсть… Бо великі пани на вікт делікатні. Гм! Я знаю… На всякий випадок заріж когута, звари з десятеро яєць, піди на сусіди, позич бохонець хліба, та й з фунт масла, та й молока з гладущик, а пізніше якось… як треба буде, то ще десь щось позичиш.

Настя. Ой, татунцю небесний! (Плачливо). Яка ж то біда, яка ж то напасть… чиста напасть! І нащо тобі, старий, такого клопоту на сиву голову? Перше, бувало, то цілими днями сидів у тій читальні, а тепер, як собі заложили ще якусь куропативу, то вже його ніколи дома не видно. Вся робота стоїть, ані кому дай, ані принеси, я хвилинки спокійної не маю, а він усе, як не в читальні, то в тій ку… ку… ро…

Гриць (перебиває). Настуню, дай спокій! Десь тобі тілько балакати хочеться…

Настя. Ну та як, Гриню, не маю балакати, коли я вже з тою твоєю політикою світа Божого не бачу! Ні я собі ніколи яєчка не зложу, ні курочки не приховаю, бо тої неділі приїде пан ревізор, а на другу пан делегат, а на трету якась інша нечиста матір, і я, бідна, мушу кожного годувати не знати пощо й за що?… Не досить, що від всяких безробітних не можна обігнатися, то ще панам їсти давай? Агі! Або ж то ми одні в селі? Та най вже хто другий трохи спробує…

Гриць (перебиває). Дай спокій, Настуню, дай спокій!.. Прошу тебе, не говори, бо я вже стільки слухати не можу. Йди краще між люди та постарайся, що треба, бо його десь щойно не видно!..

Настя (зітхає). Ой, світе мій розколений!..

Гриць (нетерпляче). Ну йди вже, йди… Чого ще стоїш?

Настя (зітхає). Та йду вже, йду… Ой, доленько, бідна! Що ж я йому зварю! (Бере хустку й виходить).

ЯВА 2

Гриць (задуманий сідає біля стола). Гм!.. Воно рахувати, то баба й трохи має рацію… В дома не засиджу, господарки не пильную, ніщо мене на світі не обходить, тільки та кооператива… А з того в нас нині хліба їсти не будеш!.. Тепер лише докладай до неї, як не здоровля, то останній ґрейцар. Гм!.. Що ж, коли наші люди такі, що тільки знають на одного все звалити! Ви то, Гриню, знаєте, ви то дуже красно розумієте, ви там підете, ви то зробите, бо ви політикант і любите цим бавитися. А ми будемо за вами поступати, аякже!.. тільки поволеньки, поволеньки та й все ззаду… Га, люди добрі, далі то вже й мене не стане. Адіть, я вже й не довиджую… Газети без окулярів не прочитаю!.. (По хвилі). О! Тепер ще, як на біду, того ревізора принесло! Га, як той каже: нині скрізь біда, то й коло нас круто… Але я міркую, якби наші люди були направду людьми, то ще б так зле не було. А кілько я намолився, кілько напросився: люди, пильнуйте тої