Вичерпна відповідь [Володимир Наумович Михановський] (fb2) читать постранично

Володимир Михановський Вичерпна відповідь Жарт

Король транзисторів Джоні Докфеллер-молодший згасав. Не могли йому зарадити ні антибіотики, ні консиліуми славнозвісних лікарів, ні біостимулятори… Ніякої хвороби в короля не виявили, а тим часом він танув на очах.

Кінець кінцем лікарі поклали вдатися по допомогу до ШЕДа – швидкодіючого електронного діагноста, монтаж якого було закінчено зовсім недавно. Безцінний ШЕД був особистою власністю президента.

І ось по тому, як дебелі охоронці пильно перевірили кожну перепустку, дванадцять медичних світил ступило під прозоре склепіння зали, де стояв ШЕД. Інженер, що супроводжував лікарів, пояснив їм дещо, відтак узяв аналізи Джоні-молодшого й поніс закодувати.

Професори хвилювались, наче школярі. Ще б пак! За кілька хвилин ШЕД скаже, на що хворий Докфеллер. І цей діагноз буде вироком не тільки транзисторному королеві: він засвідчить, хто з дванадцяти світил стояв найближче до істини. Адже ШЕД непогрішний. Принаймні так запевняла реклама.

Тим часом, до зали вернувсь інженер. Він обережно ніс сувій перфострічки. Настала вирішальна хвилина.

Інженер відчинив маленькі прозорі дверцятка, вставив перфострічку з аналізами й натиснув кнопку.

Щось ледве чутно загуло. По залі, здавалося, пробіг легесенький вітерець. На панелях, що здіймались аж під прозоре склепіння, застрибали різнобарвні вогники, зазміїлися синусоїди.

Всі з’юрмились коло блакитного екрана, на якому за чотири хвилини мала з’явитися ШЕДова відповідь.

Спочатку на екрані невиразно, а потім дедалі чіткіше стали проступати окремі літери. Вони компонувались у слова, і кожне слово викликало у присутніх то задоволення, то – частіше – здивування.

Сповістивши діагноз – він містив у собі сімнадцять хвороб, рідкісних і екзотичних, – ШЕД замовк. Погасли різнобарвні вогники, став мертвий екран. Мовчки постоявши з хвилину, консиліум рушив до виходу. Перед кожним із світил ще й досі стояли ШЕДові слова: «За правильного лікування хворий проживе не більше місяця».

– Бідоласі не можна цього казати, – висловив спільну думку професор Гормон.

І всі з ним мовчки погодились.

Час, визначений ШЕДом, збігав. Важко описати паніку, що охопила численних родичів і дармоїдів короля. Усе впиралося, звісне діло, в заповіт. Але як підступитись до цього делікатного питання, якщо Докфеллер, так би мовити, не в курсі!

Минув місяць, другий, третій. А Джоні все ще не збирався лишати грішний світ. І тільки наприкінці четвертого місяця, коли частина з тих, хто очікував його смерті, впала у відчай, а частина стала вірити в чудо, король витягнув ноги.

Того ж таки дня обурений професор Гормон домігся аудієнції в непогрішного ШЕДа. І справді, чого після всього того, що сталося, варта залізна логіка автомата!

Перфострічка з викладом суті справи поповзла в одну із ШЕДових щілин. Як і кілька місяців тому, затанцювали на екрані різнобарвні вогники, зазміїлись синусоїди. А потім звідкілясь із глибини зринула відповідь: «Значить, ви лікували пацієнта неправильно».